|
|
| | Ви увійшли як Квіточка | Група "Хмаринки" | RSS
Світло
Неділя, 02.02.2025, 11:06 | |
| |
У розділі матеріалів: 14 Показано матеріалів: 1-10 | Сторінки: 1 2 » |
Ех, і золоті тепер часи настали для нашого брата-учня! Особливо в кінці серпня, коли в повітрі незримо починає витати шкільний дух. Ще надворі літечко, і можна з легкістю переплутати ранок з полуднем, одідравшись від липкої подушки десь так о дванадцятій. Далебі! Мама збудить одного прекрасного дня незвично рано. То вже так і знай – ось тобі й школа. А вона завжди розпочинається з базару. Їдемо до райцентру. Народу в автобусі!.. Найбільше таких, як я – без одної секундочки мучеників науки.
|
Ми у мами дві розумниці. Помічниці золоті. Так мама каже. Самі ж бо себе не похвалимо! Я – Ніна, і сестра моя старша, Олька. Поки мама торгує в магазині, то ми всю-всю хатню роботу переробимо. А як же! Правда, є й таке, що ні я, ні тим паче Олька робить не хочемо. Наприклад, підлогу мити, або, й того гірше –посуд. Та мама нас помирила – справно миємо по черзі. Аж гай шумить! Чи то пак, бризки летять.
|
Казочку можна звантажити, або читати на даній сторінці. Приємного перечитування. Жив хлопчик, якого звали Темрява. Він був дуже хорошим, але надто чорним. - Мамо, його сажею вимазали? Спитала маленька дівчинка. Мама усміхнулася і відказала. - Ні, Сонечко, він просто чорний, але ти обіцяла слухати і не перебивати. - Добре, мамусю.
|
Казочка для діток та батьків. Це пригоди дівчинки Мирославки з уявою на ім'я Веселка. Будь ласка завантажуйте. Приємного перечитування.
|
Ну от, знову мене залишили на підвіконні не давши попити – подумала Квітка бузкового кольору.
|
Одна маленька казочка жила собі у книжечці, яку ніхто не хотів купувати. Книжечка сумувала і Казочка у ній, доки не познайомилась з Олівцями. Її друзі красувалися у картонній коробочці на поличці крамниці. Коли там нікого не було і наставала тиша, Олівці вилазили своїми гострими носиками з картонної хатки аби погуляти сторінками книжечки. Олівці вміли складати букви в слова. Тому на першій сторінці, олівець, якого звали Простим написав перше слово – ПРИРОДА.
|
Це - твір відомої англійської казкарки початку минулого століття. Добрий, веселий і на диво сучасний. Переклад Чернишенка Володимира
|
В одному маленькому місті, але дуже красивому жила дівчинка. Їй було п’ять рочків, отже осінню мала б піти до школи. А поки що ходила до садочку. Що побудований зовсім недалеко від їхнього дому. А звали її Маринкою. Вона була хорошою дівчинкою, та любила і побешкетувати, як усі діти.
|
Андрійко любив малювати і ліпити різні фігурки. Він мав велике пластилінове військо на конях і гетьмана Нескореного. Батько вчив хлопчика всьому, бо мав „золоті руки”. Так завжди говорила мама. Коли він був дома, разом різьбили, малювали у його майстерні, а мама у той час пекла тістечка. Вони дуже любили мамине печиво з вигадками і називали його - «Мамині фантазії».
|
|
|
Карта сайту |
| |
Категорії каталога | | |
Література | | |
Малендар | | |
В щоденнику | | |
Друзі сайту |
| |
|