Захворів морський цар, і лікар-риба сказала йому, що тільки печінка зайця може врятувати його від смерті.

Тоді послали кита зловити зайця. Кит поплив, але коло берега зловили його рибалки.

Послали сома, але сома теж зловили.

Тоді послали черепаху. Черепаха знайшла царя звірів тигра і каже.

— Ти цар, і у нас є цар. Наш цар умирає, і лікар сказав йому, що якщо він з'їсть заячої печінки, то жити буде. І цар просив, щоб ти дав зайця.

Тигр вислухав і звелів привести до нього зайця.

— Іди,— сказав він,— за цею черепахою: тебе кличе морський цар.

Іде зайчик з черепахою і випитує, чого треба від нього морському цареві. Розказала йому черепаха, в чому справа.

— Але якщо він вийме в мене печінку, то я уже жити не буду? — запитав зайчик черепаху.

— Цього я не знаю,— сказала черепаха.

— Ну, так ось що. У мене є один кривий родич. Він давно жаліється, що йому від кривої ноги жити не можна. А цареві вашому все ж одно, яку печінку не їсти, аби тільки заяча була. Так ти почекай мене, я тільки ось у цей лісок побіжу і зараз приведу тобі кривого зайця,— сказав зайчик.

— А мені все одно,— сказала черепаха і випустила зайця. Заєць побіг до лісу, і тільки його і бачили.

Ждала, ждала черепаха його і полізла до свого царя. Узнав цар, в чому справа, і наказав їй знову лізти до царя звірів. Розказала черепаха цареві звірів, як утік від неї зайчик.

— Ну, йди додому,— сказав їй цар.— Від тебе він знову втече. Я пришлю його з кимось другим.

Почув зайчик, що його шукають, і каже.

— Тепер, коли мені все одно умирати, зроблюсь я розбійником. Одного разу бачить він — лізе по дорозі черепаха.

— Ти куди лізеш? — питає її зайчик.

— До вашого царя іду. Треба сказати йому, щоб не шукав зайця, так як наш цар уже умер,— відповіла йому черепаха.

Тоді зайчик побіг попереду черепахи і сказав:

— Чув я, великий царю, що ти мене шукаєш. Ось я.

— А де ти був до цього часу? Чому ти утік тоді від черепахи? — запитав цар.

— Я не утік, а відпросився, погодившись вислати за себе кривого. Ось до нього я і бігав,— пояснив зайчик.

— А де ж він? — запитав цар.

— Та не пішов. Каже, що не хоче умирати,— каже зайчик.

— Як не хоче, то іди ти! — приказав цар.

В цей час прилізла черепаха із звісткою, що їх цар уже помер, і зайця не потрібно.

— Ну, умер, так умер,— сказав тигр і відпустив зайця додому.