Ховаючись між зелен-очеретом Виблискує у променях ріка, І вітерець їй пестить хвилі, Й мов зупинила час чиясь невидима рука. Як гарно тут, як хороше сидіти! Душа відпочива, і серце не болить. Краса така, що хочеться в сповите Теплом і світлом синє небо поретіть! Крізь таємничий гамір, Що перетворюється в тишу, Я чую, бачу як Шевченко пише. Його вірші у простори злітають, Несе їх вітер, і вони лунають По всій Вкраїні, та по всьому світу! І не завадить їм ніхто летіти! Тарасе наш! Давно земля прийняла твоє тіло, Добились люди злі, чого хотіли, Та слово вільнеє не зупинити – Ти вічно будеш в наших душах жити! Вкраїни син, хранитель мови, Нехай лунає в небі твоє слово!
