Там, де дрімають стомлені хмарки, Видніються з-за обрію хатки. В одній – живе сім’я дощів, Там чути крапель шум і вітру спів. У другій – грім живе та блискавиця, Там- завжди лайка за якусь дурницю. А у хатинці, що посередині Живе веселка – справжня господиня, Бо чисті думки в неї,і палка душа, - Вона собою всесвіт прикраша!
